Як смачно запекти овочі в духовці: секрети, про які ви не знали

Здавалося б, що за складність — звалити всі овочі, які знайдуться в будинку, на лист і просто засунути в духовку. А потім, дивишся, цю мішанину можна буде відправити у вінегрет.

Але людям з гастроамбіціями так чинити нецікаво, тому що варто одного разу знайти до кожного овоча в духовці свій власний підхід, і з нього можна буде щоразу отримувати більше користі та смаку, ніж ми звикли думати. Важливо тільки заздалегідь продумати сценарій: що, з чим, скільки часу і за якої температури запікати і з чим вигідніше поєднувати, щоб в результаті вийшов міцний кулінарний блокбастер.

Буряк

Легко помітити, що навіть звичайний вінегрет виходить набагато смачнішим, якщо буряки для нього не відварювати, а запікати у духовці. Причому не в рукаві чи фользі, де буряк буде паритися у власному соку, а на солі. Викладіть приблизно 1 см солі на деко, потім – цілий бурячок, зрізавши хвостики, і вкрийте сіллю теж. А потім відправте на годину-півтори в розігріту до 180 градусів духовку. Не обов’язково буряк повністю «ховати» в соляній могилі — у нього досить щільна шкірка, тож у духовці він не підгорить. Можна додати в сіль приправи – чебрець, чебрець, сухий часник, зіру, лимонну цедру. При запіканні сіль забере в овочів зайву вологу, а натомість додасть буряку яскравості смаку та кольору: зробить його дуже солодким, міцним, яскраво-червоним, карамельним. Такому буряку нічого зайвого не треба, хіба що розрізати його на шматочки, збризкати бальзаміком, додати козиного сиру – і вийде делікатес.

Баклажан

Баклажан любить високу температуру – градусів 260-280, скільки здатна видати ваша духовка. Так потім з нього буде легше зняти шкірку і зберегти текстуру м’якоті. Обов’язково зробіть на ньому три-чотири проколи виделкою – інакше від жару баклажан розірве в духовці, і ви потім замучитеся її відмивати. А ось прикривати його нічим не потрібно: навіть якщо шкірка сильно підгорить, м’якоті це піде тільки на користь – з підпалинами смак стає цікавішим. Але доводити до вугілля теж не варто: як тільки бачите, що баклажан у духовці здувся і перестав бути глянсово-пружним, одразу виймайте його з духовки.

Ще одна помилка – рясно поливати баклажан олією перед або під час запікання: баклажан здатний вбирати олію, як губка, стільки, скільки ви йому дасте, і в результаті на виході ви отримаєте наповнену важким жиром м’якоть. А ось якщо зробити на баклажані поздовжній розріз і засунути в нього зубчик часнику, парасольку кропу, кумин, розмарин і суху м’яту, потім ви його просто не впізнаєте: у рослинній запеченій «тушці» баклажана з’явиться виразний м’ясний присмак.

Капуста

Капусту можна запікати цілком, але простіше і швидше – розрізавши на сегменти або на кружечки поперек качана (важливо, щоб листя залишалося прикріпленим до качан і шматки не розвалювалися). З приправ до капусти підійде кмин, коріандр, кумин, петрушка. Деко варто застелити пергаментом, щоб нічого не пригорало, а на верх кожного шматка капусти покласти шматочок вершкового масла, щоб від жару масло поступово вбиралося в листя. Це дуже смачно! Запікати при 180 градусах хвилин 40-50, залежить від того, як ви нарізали качан і яка капуста вам більше подобається – з залишковим хрускотом або м’якою.

Селера

Кореневий селера – це одночасно і прекрасний інгредієнт для печених страв, і посуд для них.

Можна зробити двома способами. Перший – розріжте коренеплід навпіл, посоліть, поперчіть і покладіть між половинками шматочок вершкового масла. Потім знову з’єднайте половинки разом, оберніть у фольгу і відправте в розігріту до 200 градусів духовку хвилин на 50. Коли дістанете, усередині буде ніжна вершкова м’якоть, яку можна перемішати ложкою, додати сир, шматочки курки, зелень – вийде гаряче повноцінне блюдо.

Можна зробити ще цікавіше – запікати селера відразу з начинкою, щоб вона просочилася в духовці солодкувато-пряним ароматом селери. Знову ж таки сиру бульбу розрізаємо навпіл, витягуємо серцевину, всередину поміщаємо, наприклад, гречку з білими грибами або перловку з курячими тельбухами, туди ж – нарізану кубиками саму селерову серцевину. З’єднуємо половинки, але загортаємо не у фольгу, а в тісто, вірніше, обмазуємо простим тістом з борошна та води, за консистенцією схожим на замазку. Отже, виходить складна композиція: всередині начинка — перловка або гречка, далі сама селера, а зовні — шкірка. Потрібно це на годинку або трохи більше поставити в духовку, і все готове.

Гарбуз

Гарбуз – той випадок, коли у духовці продукт кардинально змінюється. Каша, суп-пюре, запіканка, все що завгодно із запеченим гарбузом буде цікавіше, ніж із свіжим гарбузом. Тут важливо знати про дві речі. Перша – перед запіканням гарбуз досить нарізати на сегменти і не потрібно його очищати, тому що потім шкірка зніметься набагато легше. Друга – те, що гарбуз може бути і десертом, і салатом, і чим завгодно. Якщо ви додаєте гарбуз у десерт, додайте в лоток з ним бодян, гвоздику, полийте медом або посипте коричневим цукром. Якщо солодка насолода вам не потрібна — з гарбузом чудово порозуміються спеції до м’яса: розмарин, чебрець, запашний перець, майоран і мускат. В іншому випадку технологія подібна: нарізати на півмісяці, очистити від насіння, скласти в лоток, збризкати оливковою олією (неодмінно гарною і ароматною!) і відправити в духовку 200 градусів на 20 хвилин. Після цього ви гарбуз навіть не впізнаєте, він стане в тисячу разів більш розкішним і як окрема страва, і як інгредієнт. Дрібний гарбуз, як молоду ріпу, дуже смачно запікати цілим, наприклад, з м’ясом, рисом та родзинками, тим самим зрівнюючи їх закусочну та десертну сутність.

Перець

Мені запечений перець подобається більше свіжого – смак у нього солодший, тепліший, згладжений і благородніший, ніж у досить різкого свіжого, він виглядає в салатах та інших стравах оксамитовою прикрасою. Як правильно запікати перець, думаю, вам вже відомо: при високій температурі, до абсолютної м’якості та чорних підпалин на шкірці. Фокус у тому, що відразу з духовки перець потрібно викласти в пакет або тарілку і накрити фольгою, і в такому вигляді дати йому охолонути і «пропотіти». Потім звільнити його від шкіри та насіння можна буде на раз-два-три. І покласти в якийсь святковий салат або закуску, наприклад, у «Цезар». Або подати цілим з якимось пікантним доповненням, наприклад із цибулинками-перлинами, анчоусами, страчателлою або бринзою.

Картопля

Всі ми з дитинства знаємо, що найсмачніша картопля — зарита у вугіллі багаття. Але така картопля подобається не всім – вона надто суха і зморшкувата, хоч і апетитно пахне димком. Мені подобається, коли печена картопля здобна, соковита, схожа на теплий хлібний м’якуш. Тому особисто я запікаю картоплю у фользі. Але спочатку розрізаю на половинки, виймаю трохи м’якоті, а натомість вкладаю всередину шмат вершкового масла, обов’язково солю і перчу і відправляю в духовку. А коли картопля пропеклася, начиняю тушкованими у сметані білими грибами, песто та посипаю зеленою цибулею. В такому вигляді вона набагато смачніша!

Джерело

Приєднуйтесь до дискусії

*

*